<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<FictionBook xmlns="http://www.gribuser.ru/xml/fictionbook/2.0" xmlns:xlink="http://www.w3.org/1999/xlink">
    <description>
        <title-info>
            <genre>antique</genre>
                <author><first-name></first-name><last-name>Admin</last-name></author>
            <book-title>Unknown</book-title>
            
            <lang>ru</lang>
            
            
        </title-info>
        <document-info>
            <author><first-name></first-name><last-name>Admin</last-name></author>
            <program-used>calibre 1.40.0</program-used>
            <date>29.2.2016</date>
            <id>dba1b9fc-d7c2-4d97-b467-94f8a0570d13</id>
            <version>1.0</version>
        </document-info>
        <publish-info>
            
            <publisher>Microsoft</publisher>
            
        </publish-info>
    </description>
<body>
<section>
<p><strong>10 ПРАЗНИЧНЫХ СПИЧЕЙ</strong></p><empty-line /><p><strong>Спич 1. Вымай, Чапаих, пистолет!</strong></p>

<p>(1989 год; г. Ашхабад, ТССР)</p><empty-line /><p><strong>Слезы грёзы</strong></p>

<p>/Одноактная пиеса/</p>

<p>Действующие лица:</p>

<p>В а с ё к—В. В. Слушник (главный редактор).</p>

<p>Колёк — Н. М. Сухомозский (1-й зам. главного редактора).</p>

<p>Люсёк —Л. А. Корзун (зам. главного редактора).</p>

<p>Саша — А. Н. Панасенко (ответственный секретарь).</p>

<p>Нинок — Н. М. Шиндина (зам. ответственного секретаря).</p>

<p>Натали /она же—Чапаих/ — Н. В. Чапаева (зав. отделом информации; дама без тормозов).</p><empty-line /><p>Действие первое</p>

<p>Двести раз — одно и то же:</p>

<p>Васёк — в больнице, Колёк — не может.</p>

<p>И в столь ответственный момент</p>

<p>Стоит одна, как монумент.</p>

<p>Одна, одна... Тревога гложет,</p>

<p>Но Саша знает — Люсёк поможет.</p><empty-line /><p>Действие второе</p>

<p>И … «над не над»… оригиналы</p>

<p>Домой упрет, о тралы-валы.</p>

<p>И прямо в номер: возьмите, плюньте,</p>

<p>И хоть куда, Нинок, засуньте!</p><empty-line /><p>Д е й с т в и е третье</p>

<p>Но в этот день — да ну вас к чёрту!</p>

<p>Любой эксцесс сужат аорту!</p>

<p>Мы — за! Язви, коли…</p>

<p>Но не забудь про Натали!</p>

<p>Отмстит за всех!</p>

<p>Сомненья нет.</p>

<p>Вымай, Чапаих, пистолет!</p><empty-line /><p>/За сценой — шум, крики, звучит выстрел. Через мгновенье на сцену, обнявшись, выходят все действующие липа, но …исключительно женского пола. Люсёк изрекает: "Неужели эти мужланы и вправду поверили, что в день 8 Марта может пролиться женская кровь?!"</p>

<p>Немая сцена среди мужчин редакции.</p>

<p>3 А Н А В Е C</p><empty-line /><p><strong>Спич 2. Изогнемся в виде подков</strong></p>

<p>(1999 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Дамам газеты «Комсомольская правда» в Украине»</emphasis></p>

<p>И клянемся отныне и вовеки веков</p>

<p>Ради вас изогнемся мы в виде подков!</p><empty-line /><p><strong>Спич 3. Чтобы чувства неслись одичало</strong></p>

<p>(2001 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Аврамчук Надежде, супруге</emphasis></p>

<p>Пятьдесят – это только начало,</p>

<p>Если жизнь не подобна мочалу</p>

<p>Или серости бренной чучалу,</p>

<p>Чтоб небесною арфой звучала!</p>

<p>Лишь бы горе в углу не фырчало,</p>

<p>И у мужа, как надо, торчало!</p>

<p>Чтобы сыто в желудке урчало</p>

<p>Клиторино в оргазме “бренчало”!</p>

<p>Чтобы чувства неслись одичало</p>

<p>И от радости сердце кричало!</p>

<p>И хотелось, аж горло рычало,</p>

<p>В сотый раз начинать все сначала!</p><empty-line /><p><strong>Спич 4. Наполним фужеры! </strong></p>

<p>(2002 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Рущаку Александру, однокурснику</emphasis></p>

<p>Пятьдесят один – еще не финал,</p>

<p>И отнюдь не предел дистанции.</p>

<p>Столько еще там, Сан Сан,</p>

<p>До конечной (иль как там?) станции?!</p>

<p>Хоть мало и этого – видит Бог:</p>

<p>Сто два – ей-ей, скупо!</p>

<p>Возносим молитвы у ваших ног:</p>

<p>За полтораста – и это не глупо.</p>

<p>Многая лета, Сан Саныч, вам</p>

<p>И не терять сноровки!</p>

<p>А для всякого, кто поступил, как хам,</p>

<p>Мы заготовим по веревке.</p>

<p>…Наполним фужеры! Нарежем колбаски!</p>

<p>Атас: без  «отмазок»! Непременно до дна</p>

<p>Опрокинем по сто безо всякой опаски</p>

<p>За ваши таланты, чтоб пришли ордена.</p>

<p>И хором все мы под конец тирады:</p>

<p>«Всегда мы вам ну очень-очень рады!!!»</p><empty-line /><p><strong>Спич 5. Как свеча во мгле</strong></p>

<p>(2002 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Юрию Константинову, журналисту</emphasis></p>

<p>Что из того, что вы не Долгорукий, Юрий?</p>

<p>А сила воли? Пусть завидуют князья!</p>

<p>Желаем вам поменьше в жизни фурий</p>

<p>И чтоб повсюду – в доску гран-друзья!</p>

<p>Конечно, вы не Юрий (тот - Гагарин),</p>

<p>Но Космос для себя открыли на земле,</p>

<p>Интеллигент, немножко сноб, граммульку – барин,</p>

<p>Блеск интеллекта – как свеча во мгле.</p>

<p>Не Юра Яковлев? Не Ипполит вы?!</p>

<p>И в баню, как тот длинный, не ходок?</p>

<p>Так все равно возносим мы молитвы,</p>

<p>Чтобы прожили сотню плюс годок!</p>

<p>Со смехом, чувствами (без секс-сноровки?!),</p>

<p>А жимом, как у тезки Власова. Отпад!</p>

<p>И чтоб встречали вас лишь Счастья остановки</p>

<p>Да звездопад  желанных вам наград!</p><empty-line /><p><strong>Спич 6. Есть порох, так найдешь и жару</strong></p>

<p>(2003 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Наливайко Олегу, топ-менеджеру масс-медиа</emphasis></p>

<p>Ты стал отцом, о свет Олег,</p>

<p>Прими "Виват" от нас - коллег!</p>

<p>И не спеши здесь ставить точку:</p>

<p>Родить рекомендуем дочку!</p>

<p>Ну, а понравиться, то пару:</p>

<p>Есть порох, так найдешь и жару.</p>

<p>Сто лет - тебе. И вдвое - сыну!</p>

<p>Гуляй, дружок! Все - чин по чину!</p>

<p>А мы во здравие поднимем чары,</p>

<p>Устанешь ты от стеклотары.</p>

<p>За подвиг матери, за "вкладыш" твой</p>

<p>Стоим, хоть пьяны, - базальт-стеной!</p><empty-line /><p><strong>Спич 7. Пішим ходом, а не рачки</strong></p>

<p>(2007 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Пташенчук Галине, пирятинчанке</emphasis></p>

<p>Ми бажаєм тьоті Галі</p>

<p>Хвіст тримати так і далі,</p>

<p>Щоб одержать ще медалі</p>

<p>Від онуків – штук чотири</p>

<p>Тут – ні грана від сатири!</p>

<p>Й побажання ще відверті</p>

<p>Шлем у цьому ось конверті:</p>

<p>Пішим ходом, а не рачки</p>

<p>Діставайтесь до Батрачки.</p>

<p>Як “Тойота” до Хорола</p>

<p>Ви газуйте до Порола.</p>

<p>Обганяйте кабана</p>

<p>На шляху до Шкарбана.</p>

<p>І за медом аж на тищу</p>

<p>Хутко рвіть на Замостище.</p>

<p>Геть хвороб суцільний морок</p>

<p>І живіть ще років сорок!!!</p><empty-line /><p><strong>Спич 8. Брат-«росіянин» – ще той Діоген</strong></p>

<p>(2008 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Продан Валентине, землячке</emphasis></p>

<p>Полудень віку – оці півстоліття,</p>

<p>Перші, завважу, а буде - ген-ген!</p>

<p>Діти щасливі – Проданів віття,</p>

<p>Брат-«росіянин» – ще той Діоген.</p>

<p>Мама – найкраща! Чого ще бажати?!</p>

<p>Сонця у небі... Душевних щедрот...</p>

<p>Близьких частіше за чарку саджати,</p>

<p>Й ще півстоліття – без всяких “гидот”!</p>

<p>Ну, і здоров‘я – пудів під триста.</p>

<p>Настрою завше – на тисячу ватт.</p>

<p>І якою не буде дорога гориста,</p>

<p>Знайдемо вашу серед тисячі хат!</p><empty-line /><p><strong>Спич 9. У три вирви – геть старість за двері</strong></p>

<p>(2009 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Чете Валентине и Борису Костенко</emphasis></p>

<p>Ось і стали дорослими ви,</p>

<p>Перетнувши поріг сивини</p>

<p>Не насправді, а лиш на папері:</p>

<p>У три вирви – геть старість за двері!</p>

<p>Валентина – мов квітка в Едемі,</p>

<p>І Борис – що та кнопка в модемі.</p>

<p>Ну, а разом – подружня система,</p>

<p>І написана вами коханню поема.</p>

<p>Он Оксана і Юля, Владислав-онучок,</p>

<p>І Микола Степанович – зять не сучок,</p>

<p>Ну, а друзів, що зір у Чумацькому возі,</p>

<p>Іменинники враз опинились в облозі...</p>

<p>Анатолій, хильнувши десяту чарчину,</p>

<p>Замість тосту, наскрізь пропікає дівчину.</p>

<p>А Філон, привітавши В-Б наостанок,</p>

<p>З молодицею хвацько одразу - в секс-танок.</p>

<p>І щезають роки на віки, і душа молодіє,</p>

<p>Кожен гість, он дивись, у натурі “балдіє”:</p>

<p>Йой, подружжя яким КПД володіє!</p>

<p>Хай діє..., радіє..., триславна... надіє...</p>

<p>***</p>

<p>За Костенків ми теж піднімаємо чарку -</p>

<p>У загашнику маєм свіжесеньку шкварку:</p>

<p>По піввіку ще кожному Вам - для розгону!</p>

<p>Ну, і щастя-здоров‘я усім – по вагону!!!</p><empty-line /><p><strong>Спич 10. Погойдати хвацько не одну Лоліту</strong></p>

<p>(2011 год; г. Киев, Украина)</p>

<p><emphasis>Щегельскому Антону, однокурснику</emphasis></p>

<p>Зі святами, друже:</p>

<p>Обома відразу!</p>

<p>Не напийся дуже –</p>

<p>Слухай мя, заразу.</p>

<p>Щоб не було пусто</p>

<p>В голові і сраці,</p>

<p>В гаманці – щоб густо</p>

<p>З пенсії – не праці!</p>

<p>Щастя щоб – по вінця</p>

<p>Склянки літрів надцять,</p>

<p>Пипки - до колінця</p>

<p>+ см двадцять.</p>

<p>Й…</p>

<p>Погойдати хвацько не одну Лоліту</p>

<p>Без віагри тої і ра-ди-ку-лі-ту!!!</p><empty-line />
</section>

</body>
</FictionBook>