Пісенник

6

ОРБИТА

Песенник

«МУЗИЧНА УКРАЇНА», КИЇВ — 1977

Слова М. Ткача, Музика О. Білаша

Слова М. Ткача, Музыка А. Билаша

Ми — радянський народ, нашій дружбі цвісти, Революція вчила нас братньої мови. Поріднивши серця, у майбутнє мости Ми поклали на ленінські вічні основи. Приспів: Виростаєм з одної любові, Наче колос з одного зерна. Хліб на всіх — на однім рушникові, Бо мета у народу одна. За плечима у нас переможні фронти, Перед нами вершини щасливої долі. Ми — радянський народ, і нема висоти, Щоб вона не скорилась палкій нашій волі. Приспів. Ми змінили цей світ, нам дивується світ, На планеті наш дім — доброти повна чаша. Ми — радянський народ, ми — народ-моноліт, Наша совість і честь — рідна Партія наша. Приспів. Мы — советский народ. Мы — творцы красоты. Революция нам стяг единства вручила, Завещала в грядущее строить мосты И — по-ленински жить и дерзать научила. Припев: Из любви вырастаем единой, Словно колос тугой из зерна. Хлеб на всех у великой Родины, Цель одна и дорога одна. За плечами у нас—огневые фронты, Перед нами — вершины неслыханной доли. Мы — советский народ, в мире нет высоты, Нет на свете преград нашей пламенной воле. Припев. Создаем новый мир так, как правда велит, На планете наш дом — счастья полная чаша. Мы — советский народ, мы — народ-монолит, Наша совесть и честь — это Партия наша. Припев.

Слова М. Добронравова, Музика О. Пахмутової

Слова Н. Добронравова, Музыка А. Пахмутовой

Неба вранішні вогні... Перші кроки у житті. Чуєш: має над землею Вітер волі і борні! Приспів: І знов не кінчається бій. І серце мета окриля. І Ленін — такий молодий, - Двічі І Жовтня червона зоря! Хай летить в усі кінці: Кличе нас висока ціль — Будуть славні перемоги, Встануть молоді бійці! Приспів. З неба милостей не жди! Все віддай ти для мети. Нам, ровеснику, в прийдешнє Тільки з правдою іти! Приспів. В світі — сніг і сонця дзвін... Світ багатий, бідний він... З нами юності планета — Наш всесвітній будзагін! Приспів. Неба утреннего стяг... В жизни важен первый шаг. Слышишь: реют над страною Ветры яростных атак! Припев: И вновь продолжается бой. И сердцу тревожно в груди. И Ленин — такой молодой, - 2 раза И юный Октябрь впереди! Весть летит во все концы: Вы поверьте нам, отцы,— Будут новые победы, Встанут новые бойцы! Припев. С неба милостей не жди! Жизнь для правды не щади. Нам, ребята, в этой жизни Только с правдой по пути! Припев. В мире — зной и снегопад... Мир и беден и богат... С нами юность всей планеты - Наш всемирный стройотряд! Припев.

Слова Р. Рождественського, Музика Є. Птичкіна

Слова Р. Рождественского, Музыка Е. Птичкина

Неосяжна даль, неосяжная, Даль в околиці і в судьбі. Земле, я тобі низько кланяюсь, Низько кланяюсь тобі. Рідний краю мій — ти моя весна, Ти святкова мить і броня, Пам’ять в нас одна і доля в нас одна — Двічі На шляхах життя і у піснях. Я гойдав тебе на своїх руках, Долю кляв свою і вмовляв. Нам без єдності не прожить в віках, В нас завжди любов — Земля. Рідний краю мій — ти моя весна, Ти святкова мить і броня. Щастя в нас одне і путь у нас одна — Двічі У звитяжних днях і у піснях. Я в останню мить сумом переймусь, Земле, всю тебе обійду. І зерниною в тебе я віллюсь, Стиглим колосом зійду. Рідний краю мій — ти моя весна, Мій святковий день і броня. Сонце в нас одне і доля в нас одна — Двічі Нас навічно кров знамен една. Даль великая, даль бескрайняя За околицей и в судьбе. Я тебе, Земля, низко кланяюсь, В пояс кланяюсь тебе. Мой родимый край, место отчее, Ты и праздник мой, и броня, Память общая и песня общая - 2 раза У моей Земли и у меня. Я качал тебя на своих руках, То кляня судьбу, то моля. Друг без друга нам не прожить никак. Будем дальше жить, Земля. Мой родимый край, место отчее, Ты и праздник мой, и броня. Счастье общее и горе общее - 2 раза У моей Земли и у меня. В свой последний час я вздохну, скорбя, И на жизнь свою оглянусь. Малым зернышком упаду в тебя, Спелым колосом вернусь. Мой родимый край, место отчее, Ты и праздник мой, и броня. Солнце общее и сердце общее- 2 раза У моей Земли и у меня.

Слова В. Харитонова, Музика Д. Тухманова

Слова В. Харитонова, Музыка Д. Тухманова

День Звитяги, був далеко ти від нас, Та в твоїм багатті вогник не погас. Рідні версти обгоріли, а ми йшли — День Звитяги наближали як могли. Приспів: Славний день Звитяги Порохом пропах, Травня свято З сивиною на висках, Світла радість Із сльозами на очах. День Звитяги! День Звитяги! День Звитяги! Дні і ночі, де мартенівські вогні, Батьківщина меч кувала для борні. Дні і ночі битву праведну вели — День Звитяги наближали як могли. Приспів. Здрастуй, мамо, повернулись ми не всі... Знов босоніж би пробігти по росі! Із боями пів-Європи ми пройшли — День Звитяги наближали як могли. Приспів. День Победы, как он был от нас далек, Как в костре потухшем, таял уголек. Были версты обгорелые, в пыли, Этот день мы приближали, как могли. Припев: Этот день Победы Порохом пропах, Это праздник С сединою на висках, Это радость Со слезами на глазах. День Победы! День Победы! День Победы! Дни и ночи у мартеновских печей Не смыкала наша Родина очей. Дни и ночи битву трудную вели, Этот день мы приближали, как могли. Припев. Здравствуй, мама, возвратились мы не все... Босиком бы пробежаться по росе! Пол-Европы прошагали, полземли, Этот день мы приближали, как могли. Припев.

Слова І. Бердника, Музика І. Карабіца  

Слова И. Бердника, Музыка И. Карабица

Поле, поле моє, Дідом-прадідом оране. Ой які чорні ворони Не клювали тебе! Заспівай мені, поле, Про високі могили, Де розвихрені коні У битвах підкови губили, Де червоні герої Червоною кров’ю Землю святу окропили. Поле, поле моє, Красним цвітом мальоване, Теплим вітром схвильоване, Ти чаруєш мене. Заспівай мені, поле, Океаном колосся, Щоб не знало ти горя, Не знало тривог передгроззя, Щоб від краю до краю, Від роду до роду Людям щасливо жилося. Поле, поле моє, Красним цвітом мальоване, Ти чаруєш мене. (3) Поле, поле мое, Дедом-прадедом схожено, И не раз черны вороны Грудь клевали твою. Спой мне, полюшко-поле, Про могилы-курганы, Где вихрастые кони В сраженьях подковы теряли, Где гвардейцы-герои Багряною кровью Землю твою поливали. Поле, поле мое, Красным цветом рисовано, Теплым ветром взволновано, Ты чаруешь меня. Спой мне, полюшко-поле, Океаном колосьев, Чтоб не знало ты горя, Не знало тревоги предгрозья, Чтоб от края до края, От рода до рода Людям счастливо жилося. Поле, поле мое, Красным цветом рисовано, Ты чаруешь меня. (3)

Слова О. Коломійця, Музика І. Шамо 

Слова А. Коломийца, Музыка И. Шамо

Слова Є. Долматовського, Музика М. Фрадкіна 

Слова Е. Долматовского, Музыка М. Фрадкина

Ніч по зірках Плине злегка, На долоні моїй спочиває Незнайома і ніжна рука. Після тривог Місто засне. Та мелодія вальсу від себе Не відпустить і вас і мене. Приспів: Хай лиш вальс нам знайомство приніс, Хай мій дім звідціля вдалині, Я неначе б то знову Біля рідного дому... В цьому залі яснім Ми танцюєм одні, Так промовте хоч слово Про що-небудь мені. Будем кружлять, Може, й не в лад — Пробачайте, мабуть, розучився За війну танцювати солдат. Сурми ледь світ Кличуть в похід... Покидаючи ваше містечко, Я пройду мимо ваших воріт. Приспів. Ночь коротка, Спят облака, И лежит у меня на ладони Незнакомая ваша рука. После тревог Спит городок. Я услышал мелодию вальса И сюда заглянул на часок. Припев: Хоть я с вами почти не знаком, И далеко отсюда мой дом, Я как будто бы снова Возле дома родного... В этом зале пустом Мы танцуем вдвоем, Так скажите хоть слово, Сам не знаю о чем. Будем кружить, Будем дружить. Я совсем танцевать разучился, И прошу вас меня извинить. Утро зовет Снова в поход... Покидая ваш маленький город, Я пройду мимо ваших ворот. Припев.

Слова Р. Амусіної, Музика С. Пожлакова

Слова Р. Амусиной, Музыка С. Пожлакова

Душу мав, як чистий обрій, А чи ніч, повиту в спокій, Адже був він дуже добрий І ненавидів жорстокість. Він так просто між зір ходив І світив: од цієї — ту. Він ступав у біду з біди І гасив по біді біду. І від квітки до квітки йшов, Щоб зайнявся по цвіту цвіт, І світам дарував любов — Свій ясний та земний привіт... Бо нічого він більш не умів, Бо нічого він більш не хотів! Весь він був, як тихий промінь, Сонця сяюча краплина, Адже вірив у добро він, У погожу, кращу днину... Він так просто між зір ходив І світив: од цієї — ту. Він ступав у біду з біди І гасив по біді біду. І від квітки до квітки йшов, Щоб зайнявся по цвіту цвіт, І світам дарував любов — Свій ясний та земний привіт... Бо нічого він більш не умів, Бо нічого він більш не хотів! Скільки лиць йому ясніло, Як сміявся на осонні... Та людину цю убили В сорок першім на кордоні... Тільки знов од зорі зорю Хтось в імлі запалити зміг. Людям знов по журі журу Знову хтось погасить поміг. Він од квітки до квітки йде, Щоби квітнув по цвіту цвіт, Щоб із мороку сяяв день, Щоб тобі усміхався світ... Так дорога біжить твоя, Так горить від зорі зоря! Так горить від зорі зоря!.. Человек был тише ночи, Человек был проще неба, Только был он добрый очень, Никогда жестоким не был. Он ходил от звезды к звезде, Зажигал от звезды звезду, Он ходил от беды к беде И гасил за бедой беду. Он ходил от цветка к цветку, Зажигал от цветка цветок, У ночей отбирал тоску, Чтобы ты тосковать не мог. Больше он ничего не умел, Больше он ничего не хотел! Человек был словно лучик, Словно солнечный осколок, Он хотел, чтоб стало лучше, Чтобы грустный стал веселым... Он ходил от звезды к звезде, Зажигал от звезды звезду, Он ходил от беды к беде И гасил за бедой беду. Он ходил от цветка к цветку, Зажигал от цветка цветок, У ночей отбирал тоску, Чтобы ты тосковать не мог. Больше он ничего не умел, Больше он ничего не хотел! От его незлого смеха Сколько раз светлели лица... Но убили человека В сорок первом на границе... Но опять от звезды звезду В синеве кто-то вновь зажег, И опять за бедой беду Человек погасить помог. Он идет от цветка к цветку Зажигать от цветка цветок, У ночей отбирать тоску, Чтобы ты тосковать не мог... Так пошла от тропы тропа, Так зажглась от судьбы судьба! Так зажглась от судьбы судьба!..

Слова І. Шаферана, Музика Д. Тухманова

Слова И. Шаферана, Музыка Д. Тухманова

Для тих, хто ранок будить голосисто, Хто бачить світ закоханим і чистим. Для тих, хто може обійти півсвіту, Леліючи коханих імена,— Три місяці — осінь, - Двічі Три місяці — літо, Три місяці — зима І — вічная весна! Нехай дощі ідуть і мучить відчай, Нехай мороз на склі малюнки витче, Нехай збивають з ніг пориви вітру, Та тільки серцю молодість дана,— Три місяці — осінь, - Двічі Три місяці — літо,  Три місяці — зима І — вічная весна! Для тех, кто утро будит голосами, Кто видит мир влюбленными глазами, Для тех, кто обойти готов полсвета, Любимых повторяя имена,— Три месяца — осень, - 2 раза Три месяца —лето, Три месяца — зима И — вечная весна! Пускай дожди идут сплошным потоком, Пускай в узорах белых стекла окон, Пускай сбивают с ног порывы ветра, Но если сердцу молодость дана,— Три месяца —осень, - 2 раза Три месяца — лето, Три месяца — зима И — вечная весна!

Слова І. Резника, Музика Є. Мартинова

Слова И. Резника, Музыка Е. Мартынова

Яблуні цвітуть — весна над світом. Яблуні цвітуть кипучим цвітом. Радощі ми їм подарували, З ними про кохання розмовляли. Приспів: Час мені гука: «Усе минуло!» Всім наперекір тобі я вірю! Вірю тільки в день, від яблунь білий,— Яблунь молодих в твоїм саду. Яблуні цвітуть і мчать за мною. Яблуні цвітуть у снах зимою. Знов пливе здаля вночі і вранці Білий сніг травневим ніжним танцем. Приспів. Яблуні цвітуть — бентежать груди! Яблуні цвітуть — їх не забуду. Хай злітають дні тривожним роєм. Буду я весни чекать нової. Приспів. Яблони в цвету — весны творенье. Яблони в цвету — любви круженье. Радости свои мы им дарили, С ними о любви мы говорили. Припев: «Было и прошло!» — твердит мне время. Но ему назло тебе я верю! Верю в майский день, от яблонь белый,— Яблонь молодых в твоем саду. Яблони в цвету за мною мчатся. Яблони в цвету зимою снятся. Вновь издалека плывут в виденьях Белые снега цветов весенних. Припев. Яблони в цвету — какое чудо! Яблони в цвету я не забуду. Только дни считать не стану в грусти, Просто буду ждать весны грядущей. Припев.

Слова Є. Евтушенка, Музика Е. Колмановського

Слова Е. Евтушенко, Музыка Э. Колмановского

Таємниця в мене, Її знають віти, Її знають птахи, Тіні і мости. У кохання — крила Найсильніші в світі, Якщо навіть марно Покохаєш ти. Коханих Нещасних Нема на землі. Під музику танго зустріться. І руки поклавши на плечі мої, Танцює моя таємниця. В таємниці — очі, Мов зірки над нами, І на віях тане Чистий перший сніг. Хочу я, щоб люди Таємницю знали І щоб я навіки Бути з нею міг. Я вірю — Таємно мені до плеча Поникне моя танцівниця І скаже: «Не можу, не хочу мовчать, Втомилася я, таємниця». Хай замруть, почувши, І гудки й сирени, Як відкриєш раптом Таємницю ти. Що було таємне, Більше не для мене,— Та лишись для мене Танго назавжди... У меня есть тайна. Ее знают ветви, Ее знают птицы, Тени и мосты. Счастлив тот, кто любит, Даже безответно. Нет любви несчастной, Если любишь ты. Кто любит — Тот верит, Кто верит — тот жив. Я ставлю старинное танго. И руки на плечи мои положив, Танцует со мной моя тайна. Моя тайна смотрит Добрыми глазами. На ресницах тайны Чистый первый снег. Я хочу, чтоб люди Имя тайны знали, Чтобы мы, не прячась, Были с ней навек. Я верю — Мне тайна прижмется к плечу И скажет, как будто оттаяв: «Я тайною быть не могу, не хочу, Я слишком устала быть тайной» Пусть замрут, услышав, Поезда у станций, Как мне скажет, тайна Наконец-то: «Да». Больше не расстанься, Но, прошу, останься — Для меня останься Тайной навсегда...

Слова Р. Гамзатова, Музика О. Фельцмана 

Слова Р. Гамзатова, Музыка О. Фельцмана

Літа проходять, повні втрат, але й дарів, То через серце навпростець, то вдалині. Сховать не можуть пелюстки календарів Любов, любов, любов, любов, Даровану мені навесні. Любов, любов, любов, любов, Даровану мені любов. Усе змінилось — і часи, і сторона. Усе змінилось—рідний край, земля, пісні. Усе змінилось, та незмінна лиш одна Любов, любов, любов, любов, Дарована мені навесні. Любов, любов, любов, любов, Дарована мені любов. Куди ви, друзі, відійшли за виднокруг? Іще недавно ми збирались при вині. Тепер зі мною залишивсь єдиний друг — Любов, любов, любов, любов, Дарована мені навесні. Любов, любов, любов, любов, Дарована мені любов. Що ж, підкоряюсь невблаганним я рокам, Віддам їм все — і темні ночі, й дні ясні. Лише одне я— хай не просять—не віддам: Любов, любов, любов, любов, Даровану мені навесні. Любов, любов, любов, любов, Даровану мені любов. Проходят годы, отнимая и даря, То через сердце напрямик, то стороной. Закрыть не могут лепестки календаря Любовь, любовь, любовь, любовь, Пришедшую ко мне той весной, Любовь, любовь, любовь, любовь, Пришедшую ко мне любовь. Все изменилось — и мечты, и времена. Все изменилось — город мой и шар земной. Все изменилось, неизменна лишь одна Любовь, любовь, любовь, любовь, Пришедшая ко мне той весной. Любовь, любовь, любовь, любовь, Пришедшая ко мне любовь. Куда вас буря унесла, мои друзья? Еще недавно пировали вы со мной. Теперь единственного друга вижу я — Любовь, любовь, любовь, любовь, Пришедшую ко мне той весной. Любовь, любовь, любовь, любовь, Пришедшую ко мне любовь. Что ж, покорись я наступающим годам, Отдам им все — и блеск дневной, и свет ночной. Лишь одного я — пусть не просят — не отдам: Любовь, любовь, любовь, любовь, Пришедшую ко мне той весной. Любовь, любовь, любовь, любовь, Пришедшую ко мне любовь.

Слова О. Вратарьова, Музика В. Шаповаленка

Слова А. Вратарева, Музыка В. Шаповаленко

Говориш ти, що бачиш сни, Немов стоїш серед весни. Мене в пургу відвозить поїзд, А ти безсила зупинить. Біліють яблуні в садах, Розрив-трава в твоїх руках. Не кличеш ти мене з дороги. Гірчить травинка на губах. Приспів: Травою сивою Біда приплинула, Її не сіяла, Не берегла. Та ось недумано, Та ось негадано Судьба моя травою поросла. Коли любов була жива,— Од слів хмеліла голова. Слова розніс холодний вітер, А на губах — розрив-трава. Нащо пояснювати знов, Що з серця травень відійшов, Як гіркота одна лишилась,— Не відродить словам любов. Приспів. Ты говоришь, что видишь сны, Как ты стоишь среди весны. Меня в снега уносит поезд А ты глядишь со стороны. Белеют яблони в садах, Разрыв-трава в твоих руках. Ты не зовешь меня с дороги. Горчит травинка на губах. Припев: Трава печальная, Трава прощальная, Тебя не сеяла, И не ждала. Да вот негаданно, Да вот нечаянно Моя судьба тобою поросла. Когда любовь была жива,— От слов кружилась голова. Слова унес холодный ветер, А на губах — разрыв-трава. Не объясняй последних снов, Не говори последних слов, Когда остались только горечь,— В словах не высказать любовь. Припев.

Слова Р. Рождественського, Музика Є. Птичкіна

Слова Р. Рождественского, Музыка Е. Птичкина

Сладка ягода в лес поманит, Щедрой спелостью удивит. Сладка ягода одурманит, - 2 раза Горька ягода отрезвит. Ой, крута судьба, словно горка, Доняла она, извела. Сладкой ягоды—только горстка, - 2 раза Горькой ягоды — два ведра. Я не ведаю, что со мною, Для чего она так растет... Сладка ягода—лишь весною, - 2 раза Горька ягода — круглый год. Над бедой моей ты посмейся, Погляди мне вслед из окна. Сладку ягоду рвали вместе, - 2 раза Горьку ягоду—я одна.

Слова і музика Е. Димитрова (Болгарія)

Слова и музыка Э. Димитрова (Болгария)

В яскравім сяйві безлічі вогнів Біжу, біжу — дорога без кінця. Безмежний світ замкнувся тут мені, Арени коло й маска без лиця. Я блазень, Арлекін, я — просто сміх Без імені, без долі, без журби. Та й, зрештою, чи діло вам до тих, Над ким прийшли повеселитись ви. Приспів: Ах, Арлекіно, Арлекіно, Веселити мушу всіх. Арлекіно, Арлекіно, Нагорода — тільки сміх! Виходять на арену силачі, Не знаючи, що є в житті печаль. Вони підкови гнуть ледь сміючись І ланцюги рвуть порухом плеча. Для них завжди аплодисментів шал І на арену квіти їм летять, Їм грають туш, вітає радо зал, Я ж вас в перерві мушу розважать. Приспів. Сміюсь до всіх немов у забутті, Але не блазень я у короля, Бо Гамлета в безумстві почуттів Який вже рік для себе граю я. Здається — тільки маску я зніму, І зміниться цей світ зі мною враз. Але не покажу сльозу сумну, Бо в цьому, власне, Арлекіна гра. Приспів. По острым иглам яркого огня Бегу, бегу —дорогам нет конца. Огромный мир замкнулся для меня В арены круг и маску без лица. Я шут, я Арлекин, я — просто смех, Без имени и, в общем, без судьбы. Какое, право, дело вам до тех, Над кем пришли повеселиться вы. Припев: О, Арлекино, Арлекино, Нужно быть смешным для всех. Арлекино, Арлекино, Есть одна награда — смех! Выходят на арену силачи, Не ведая, что в жизни есть печаль. Они подковы гнут, как калачи, И цепи рвут движением плеча. И рукоплещет восхищенный зал, И на арену к ним летят цветы, Для них играет туш, горят глаза, А мною заполняют перерыв. Припев. Смешить вас мне с годами все трудней, Ведь я не шут у трона короля. Я Гамлета в безумии страстей Который год играю для себя. Все кажется, вот маску я сниму, И этот мир изменится со мной. Но слез моих не видно никому,— Что ж, Арлекин, я, видно, неплохой. Припев.

Український текст Ю. Петренка, Музика М. Леграна (Франція)

Русский текст И. Лазаревского, Музыка М. Леграна (Франция)

Поспішає час по колу, по спіральному витку. Так буває, що секунда не вміщається в рядку. Сонце сходить і заходить, ніч мина, минають дні. Все проходить, тільки люди люблять мрії осяйні. А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат. Час зупинок не шукає і не зна шляху назад. Стрілки-крила на віки таємниць ховають ряд. Як біда неждано прийде, час, мов крига, холодить. Коли радість — каруселлю час у далеч полетить. Посішає час по колу без початку і кінця, Та, буває, у секунди є піднесеність митця. А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат. Час зупинок не шукає і не зна шляху назад. Стрілки-крила на віки таємниць ховають ряд. Знов мине весна, за нею — літо, осінь і зима. Час добро і зло одвічно у своїх руках трима. Хай кружля розлуки холод, зігріває пам’ять всіх. Серед тиші зникли звуки, в пальцях рук відлуння їх. Де закохані ходили — шал весняної води, Та чиясь в граніті слава раптом встане назавжди. Листопади, снігопади — часу дивна крутизна, Та, буває, що секунда у безсмертя порина. А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат. Час зупинок не шукає і не зна шляху назад. Стрілки-крила на віки, Стрілки-крила на віки Таємниць ховають ряд. Время движется по кругу, по спиральному витку. Так бывает, что секунда не вмещается в строку. За восходами закаты, ночь летит, проходит день. Все мелькает, только люди вечно тянутся к мечте. Крылья мельниц, словно стрелки, если небо — циферблат. Время мчит без остановок, нет у времени преград. Крылья мельниц на века тайны времени хранят. Если вдруг беда нагрянет, время — точно снежный ком. Если радость — каруселью время движется легко. Время движется по кругу без начала и конца, Но, бывает, у секунды есть величие лица. Крылья мельниц, словно стрелки, если небо — циферблат. Время мчит без остановок, нет у времени преград. Крылья мельниц на века тайны времени хранят. Вновь пройдет весна, за нею лето, осень и зима. Есть у времени немало доброты и злых гримас. Пусть кружит разлуки холод, память встречи горяча. В тишине пропали звуки, в пальцах рук они звучат. На тропе следы влюбленных смоет вешняя вода, А в граните чья-то слава вдруг воскреснет навсегда. Листопады, снегопады — это времени поток, Но, бывает, что в секунде есть бессмертия глоток. Крылья мельниц, словно стрелки, если небо — циферблат. Время мчит без остановок, нет у времени преград. Крылья мельниц на века, Крылья мельниц на века Тайны времени хранят.

Храпачев Вадим Юрьевич (Составитель)

ПЕСЕННИК «ОРБИТА»

Выпуск 6 (На украинском и русском языках)

Редактор Г. О. Ніколаєева

Літературний редактор В. Г. Мордань

Художник Б. І. Савченко

Художній редактор В. А. Снігир

Технічний редактор А. А. Донець

Коректори О. С. Семеновська, Б. Ф. Харченко

БФ 42530. Темплан 1976 р. № 64.

Здано на виробництво 6.IV. 1976 р.

Підписано до друку 29.Х. 1976 р.

Формат 90х60¹/₃₂. Папір офсетний № 2. Умовно-друк. арк. 2,5. Обліково-вид. арк. 2,45. Тираж 160 000. Зам. 6-2195.

Видавництво «Музична Україна», Київ, Пушкінська, 32. Київська нотна фабрика республіканського виробничого об'єднання «Поліграфкнига» Держкомвидаву УРСР,

Київ, Фрунзе, 51-а.

Ціна 25 коп.